Лепський М.А.,

д.філос.н., доц.,

декан факультету соціології та управління

Запорізького національного університету

   Сучасний розвиток культури відзначають не просто як перехід від індустріального суспільства до постіндустріального, якому надаються визначення інформаційного. За концепцією соціально-технологічних укладів (в теорії хвильових циклів М. Кондратьєва, С. Глазьєва, Ю. Яковця та інших[1; 2; 3]) з 2010 року інформаційний уклад поступово змінюється шостим інноваційним укладом. Початок його ознаменований кризою у концентрації фінансових сил світу на нові технології наступних 40 років. Організаційна постіндустріальна культура теж змінюється з позиції професійних (залишаючи їх в основі) до організаційно-проектних компетенцій.

   Глобалізація лише посилила конкуренцію основних суб'єктів (національних держав, неурядових громадських організацій та транснаціональних компаній, що формують глобальні кластери, мережі та альянси). Раніше основним критерієм прогресу був ВВП на душу населення. Потім він увійшов складовою частиною в індекси людського розвитку, які у глобалізаційних процесах стали критеріями конкурентоспроможності держав, але визначили лише фрагментарність якості життя в цілому. Сучасні дослідження цілісних критеріїв якості життя людей визначають діалектику біологічного та соціального життя, єдності якості праці (її умов та продуктивності) та вільного часу (для відновлення сил та особистої творчості).

   Саме критерії підвищення якості життя у суспільстві є детермінантою розвитку України, її конкурентоздатності у людському розвитку. Все це ставить ключові питання перед державною службою України: За суспільним замовленням яким повинен бути державний службовець майбутнього задля підвищення конкурентоспроможності нашої держави в характеристиках якості життя? Які модельні характеристики компетентності майбутнього державного службовця необхідно закладати у підготовку магістрів державної служби?

   Визначимо ескіз відповіді на поставлені питання.

  По-перше, темпоральна домінанта вимагає визначення позиції майбутнього у підготовці державних службовців, інституціалізації соціально-технологічної підготовки історичного (як фактора минулого в сьогоденні), діяльнісного (як фактора сучасного), прогнозно-проективного (як фактора майбутнього). Наприклад, деформація «історичного» сталася в результаті політико-конструкторської діяльності, у розмиванні значущості історії як науки. Суб'єктивне свавілля «історичних конструкторів» відкидає закони і закономірності, а без цього неможлива історія як наука. Замість наукового підходу пропонуються постмодерністський синкретизм, формуються «пазли історичних фактів», які підбираються під політичні цілі і завдання. Суттєві проблеми виникають у темпоральності сьогодення - обґрунтоване захоплення інформаційними процесами в державному управлінні має як позитив, так і негатив. Серед позитивних результатів відзначимо відкритість влади, формування інформаційних ресурсів органів державної влади, збільшення швидкості і оперативності інформування, та циркуляції інформації і т.ї.

  Тому, по-друге, важливим є виправлення суттєвих деформацій державного управління. Осторонь від наукового осмислення знаходяться негативні процеси - потік документів носить характер завдань «підготуйте план, проведіть заходи, супроводьте кожен крок підготовки масою звітів, підготуйте підсумкові звіти». У результаті в обсязі часу управління велика частина реалізується в інформаційно-статистичній роботі, а не цільовій безпосередній роботі. При цьому існує дублювання контролю в ієрархічній вертикалі. Іншими словами, зростає потреба не тільки в регламентному управлінні, але й у застосуванні принципу «леза Оккама» - «не множити сутності без потреби». Оптимізація інформаційних потоків потребує суттєвого опрацювання визначення пріоритетів цільової, «безпосередньої» роботи над «паперотворчістю».

   По-третє, не менш важливим є визначення суттєвих проблем діяльності державних службовців у гармонізації ситуативного та стратегічного управління. Фундаментальним є чітке розмежування політичної та державно-управлінської компетентностей. У цьому питанні ми солідаризуємось з позицією Т.В. Мотренка про те, що необхідно виконати три першочергових завдання. «Насамперед – оптимально розподілити державні функції між органами виконавчої влади, аби уникнути дублювань та вбудованого конфлікту інтересів, мінімізувати при цьому дозвільну та контрольно-наглядову діяльність держави в усіх сферах життя. Далі необхідно визначити та запровадити чіткі регламенти надання послуг, що дозволить мінімізувати зволікання та корупцію, а також встановити критерії, за якими якість надання послуг може оцінюватись. І, нарешті як базу для будь-яких тривалих змін, необхідно забезпечити професійність та деполітизацію державної служби, яка була би здатною надавати послуги за новими стандартами та процедурами» [4, 5].

  Домінування політико-партійних компетентностей, як показала практика, починаючи з 2004 року, призвело до декомпетентізаціі державної служби - партійної чехарди, вимивання компетентних державних службовців, і внаслідок, нестійкості і непослідовності орієнтацій державного управління. Тому в «Стратегії кадрової політики в Україні» необхідно визначити шляхи вирішення цих суттєвих проблем.

   По-четверте, у темпоральній домінанті майбутнього потрібним є серйозне осмислення проектної організаційної культури в прогностичному вимірі. Всі технології, що мають антиципаційну домінанту майбутнього, ґрунтуються на соціальній діагностиці, а це - прогнозування, планування і проектування, необхідно розглядати в організаційно-технологічній цілісності, і з цих позицій «фільтрувати» розпорошення сил і управлінського часу різних проектів та планів. У темпоральній домінанті потрібно визначити також усталений ритм роботи державної служби без зайвої суєти, але при її дієвості, з достатнім часом для відновлення творчих сил та підвищення кваліфікації.

  Серед потрібних майбутніх реформ (з прогностичною значущістю для державного  управління) є вирішення питання про скасування «інституту бюрократичних довідок», як основи корупційного розвитку. Наприклад, у Швеції тільки одна центральна державна установа надає всі довідки при замовленні за телефоном, поштою та Інтернетом. Легкість їх отримання визначає відповідальність особи за вірність наданої інформації у державні установи, яка заповнює стандартні форми, які, у свою чергу, дуже легко перевірити (у поштовому або електронному вигляді) та при порушенні накласти адміністративний штраф. Це звільнить дуже багато часу зі статистичної до цільової функції праці державних службовців і часу пересічних громадян.

  У темпоральній домінанті майбутнього необхідно визначити чіткі критерії державно-управлінської діяльності, спрямованої на підвищення якості життя (критерій місії держави) і підсистемно-діяльнісних критеріїв - узгодження життєвих потреб суспільства і національних інтересів держави; мотивів влади, досягнення і аффіліації (за теорією Д. Макклелланда [5]); цілей, стратегій і програм державного розвитку; соціальних технологій, їх результатів і зворотного зв'язку державної діяльності.

  Стратегія розвитку державної служби повинна бути цілісною, холістичною, визначати прогностичну та проектно-організаційну культуру державного службовця.